Mounjaro / Муджаро / Монджаро (Tirzepatide) 2.5мг / 5мг / 7.5мг / 10мг (Lilly United Kingdom)

Опис

Мунджаро (тирзепатид) – це ін’єкційний препарат, що вводиться один раз на тиждень для лікування дорослих. Він є першим у своєму класі подвійним агоністом рецепторів GIP (глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду) та GLP-1 (глюкагоноподібного пептиду-1).

Його дія спрямована на покращення контролю рівня цукру в крові (при цукровому діабеті 2 типу) та на регуляцію апетиту, що допомагає зменшити споживання їжі та знизити вагу (при ожирінні або надмірній вазі з супутніми проблемами). Препарат завжди застосовується як доповнення до дієти та підвищеної фізичної активності.

Лікарська форма

Мунджаро випускається у формі розчину для ін’єкцій, що є прозорою, безбарвною або злегка жовтуватою рідиною.

Попередньо заповнена багатодозова шприц-ручка KwikPen®:  Ця форма випуску, містить чотири терапевтичні дози, що забезпечує пацієнта препаратом на один місяць (при режимі введення один раз на тиждень).

Склад препарату

Склад на одну дозу:

• Mounjaro 2.5 мг: 2.5 мг тирзепатиду в 0.5 мл розчину (концентрація 5 мг/мл).
• Mounjaro 5 мг: 5 мг тирзепатиду в 0.5 мл розчину (концентрація 10 мг/мл).
• Mounjaro 7.5 мг: 7.5 мг тирзепатиду в 0.5 мл або 0.6 мл розчину (концентрація 15 мг/мл або 12.5 мг/мл відповідно).
• Mounjaro 10 мг: 10 мг тирзепатиду в 0.5 мл або 0.6 мл розчину (концентрація 20 мг/мл або 16.7 мг/мл відповідно).

Фармакологічні властивості

Тирзепатид є першим у своєму класі довготривалим подвійним агоністом рецепторів глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (GIP) та глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1).1 Його молекула розроблена для імітації дії природних інкретинових гормонів, що виділяються клітинами кишківника у відповідь на прийом їжі, та відіграють ключову роль у гомеостазі глюкози та регуляції апетиту.1

Подвійний агонізм GIP та GLP-1 є фундаментальною інновацією, що відрізняє тирзепатид від попереднього покоління моноагоністів GLP-1 (наприклад, семаглутиду, ліраглутиду). Рецептори до GIP та GLP-1 експресуються в різних тканинах, включаючи β-клітини підшлункової залози, мозок та жирову тканину. Тирзепатид одночасно активує обидва сигнальні шляхи, що призводить до синергетичного та більш потужного терапевтичного ефекту.

Вплив на глікемічний контроль:

• Тирзепатид стимулює першу та другу фази секреції інсуліну β-клітинами підшлункової залози. Цей ефект є строго глюкозозалежним, що означає, що стимуляція відбувається лише при підвищених рівнях глюкози в крові.
• При гіперглікемії тирзепатид пригнічує секрецію глюкагону α-клітинами підшлункової залози. Зниження рівня глюкагону призводить до зменшення печінкового глюконеогенезу та глікогенолізу, що сприяє зниженню рівня глюкози натще та після прийому їжі.
• Препарат покращує чутливість периферичних тканин (м’язів, жирової тканини) та печінки до інсуліну, що сприяє більш ефективному засвоєнню та утилізації глюкози.

Вплив на контроль ваги та енергетичний метаболізм:

• Тирзепатид діє на рецептори GIP та GLP-1 у ключових ділянках мозку, що відповідають за регуляцію апетиту, зокрема в гіпоталамусі. Це призводить до посилення відчуття ситості (насичення), зменшення відчуття голоду та послаблення потягу до їжі, особливо до висококалорійної.
• Подібно до інших агоністів GLP-1, тирзепатид уповільнює швидкість, з якою їжа залишає шлунок. Це сприяє більш плавному підвищенню рівня глюкози після їжі (постпрандіальна глікемія) та подовжує відчуття насичення, що додатково допомагає зменшити споживання калорій.

Клінічна ефективність

Ефективність та безпека тирзепатиду були ретельно вивчені у великих міжнародних програмах клінічних досліджень III фази: SURPASS для лікування цукрового діабету 2 типу та SURMOUNT для контролю ваги.

Програма SURPASS (Цукровий діабет 2 типу)

Ця програма включала п’ять основних досліджень (SURPASS 1-5), в яких взяли участь понад 6200 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. У цих дослідженнях тирзепатид продемонстрував статистично значуще та клінічно виражене зниження рівня та маси тіла порівняно з плацебо та активними препаратами порівняння, включаючи семаглутид 1 мг, інсулін деглюдек та інсулін гларгін. Ефект був стійким і зберігався протягом тривалого часу (до 2 років спостереження).

Програма SURMOUNT (Контроль ваги)

Ця програма, що включала дослідження SURMOUNT-1 та SURMOUNT-2 за участю майже 3500 пацієнтів з ожирінням або надмірною вагою (з супутнім діабетом та без нього), продемонструвала безпрецедентну ефективність тирзепатиду у зниженні ваги.

• У дослідженні SURMOUNT-1 (пацієнти без ЦД 2 типу) середня зміна маси тіла на 72-му тижні лікування становила:
  • -16.0% для дози 5 мг
  • -21.4% для дози 10 мг
  • -22.5% для дози 15 мг
• У дослідженні SURMOUNT-2 (пацієнти з ЦД 2 типу) середня втрата ваги на 72-му тижні становила -13.4% (10 мг) та -15.7% (15 мг) порівняно з -3.3% у групі плацебо.

Показання до застосування

Мунджаро має два основні, чітко визначені показання до застосування у дорослих пацієнтів.

1. Цукровий діабет 2 типу (ЦД 2 типу): Призначається як доповнення до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих з недостатньо контрольованим ЦД 2 типу.

Мунджаро може застосовуватися:

• Як монотерапія, коли застосування метформіну вважається недоцільним через непереносимість або протипоказання.
• У комбінації з іншими цукрознижувальними лікарськими засобами.

1. Контроль ваги (зниження та підтримання): Призначається як доповнення до низькокалорійної дієти та підвищеної фізичної активності для контролю ваги у дорослих з початковим індексом маси тіла (ІМТ):
   • ≥ 30 кг/м² (ожиріння), АБО
   • ≥ 27 кг/м² до < 30 кг/м² (надмірна вага) за наявності принаймні одного супутнього захворювання, пов’язаного з вагою.

До таких захворювань належать: переддіабет, цукровий діабет 2 типу, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, обструктивне апное уві сні або серцево-судинні захворювання в анамнезі.

Спосіб застосування

Мунджаро вводиться підшкірно в ділянку живота, стегна або плеча. Для мінімізації ризику ліподистрофії та місцевих реакцій, місця ін’єкцій слід чергувати з кожною дозою. Препарат вводиться один раз на тиждень, в один і той же день тижня, у будь-який час доби, незалежно від прийому їжі.

Дозування препарату Мунджаро

• Лікування розпочинають з дози 2.5 мг один раз на тиждень протягом 4 тижнів. Ця доза не є терапевтичною для глікемічного контролю чи зниження ваги, а слугує виключно для адаптації організму та покращення переносимості.
• Через 4 тижні дозу збільшують до 5 мг один раз на тиждень.
• За необхідності подальшого покращення глікемічного контролю або посилення ефекту зниження ваги, дозу можна збільшувати з кроком 2.5 мг (до 7.5 мг, 10 мг, 12.5 мг і, нарешті, 15 мг). Кожне підвищення дози повинно відбуватися не раніше, ніж після 4 тижнів перебування на поточній дозі.
• Рекомендовані підтримуючі дози становлять 5 мг, 10 мг та 15 мг.
• Максимальна рекомендована доза становить 15 мг один раз на тиждень.

Якщо пацієнт пропустив дозу, її слід ввести якомога швидше протягом 4 днів (96 годин) після запланованої дати. Якщо минуло більше 4 днів, пропущену дозу слід пропустити, а наступну ввести у звичайний запланований день. Після цього пацієнт може повернутися до свого звичайного щотижневого графіка.

Протипоказання

Застосування Мунджаро є абсолютно протипоказаним у наступних випадках:

1. Підвищена чутливість до діючої речовини (тирзепатиду) або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату.
2. Особистий або сімейний анамнез медулярного раку щитоподібної залози (МРЩЗ) або синдром множинної ендокринної неоплазії типу 2 (МЕН 2). Це протипоказання базується на результатах доклінічних досліджень на гризунах, які виявили підвищений ризик розвитку пухлин С-клітин щитоподібної залози.

Особливі застереження

• Ризик пухлин С-клітин щитоподібної залози: У довготривалих дослідженнях на щурах тирзепатид викликав дозозалежне збільшення частоти аденом та карцином С-клітин щитоподібної залози. Клінічна значущість цих знахідок для людини невідома, оскільки щільність рецепторів GLP-1 на С-клітинах у гризунів значно вища, ніж у людей.
• Гострий панкреатит: У клінічних дослідженнях та в післяреєстраційному періоді повідомлялося про випадки гострого панкреатиту. Препарат не вивчався у пацієнтів з панкреатитом в анамнезі, тому у цієї групи пацієнтів його слід застосовувати з обережністю.
• Гіпоглікемія: При застосуванні Мунджаро як монотерапії або в комбінації з метформіном чи інгібіторами SGLT2 ризик гіпоглікемії є низьким. Однак цей ризик значно зростає при одночасному застосуванні з препаратами, що стимулюють секрецію інсуліну (похідні сульфонілсечовини) або з екзогенним інсуліном. Для зниження ризику тяжкої гіпоглікемії може знадобитися превентивне зниження дози сульфонілсечовини або інсуліну при ініціації терапії тирзепатидом.
• Шлунково-кишкові розлади та дегідратація: Нудота, блювання та діарея є дуже поширеними побічними реакціями, особливо на етапі титрування дози. Ці реакції можуть призвести до значної втрати рідини (дегідратації), що, в свою чергу, може спричинити гостре погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність.
• Захворювання жовчного міхура: У клінічних дослідженнях повідомлялося про випадки холелітіазу (жовчнокам’яної хвороби) та холециститу. Швидка та значна втрата ваги є встановленим фактором ризику для розвитку цих станів. При появі симптомів, що вказують на захворювання жовчного міхура (раптовий сильний біль у правому підребер’ї, лихоманка, жовтяниця), показано відповідне клінічне обстеження.
• Діабетична ретинопатія: Застосування тирзепатиду не вивчалося у пацієнтів з проліферативною діабетичною ретинопатією або діабетичним макулярним набряком, що потребують негайного лікування.
• Тяжкі захворювання ШКТ: Препарат не вивчався у пацієнтів з тяжкими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, включаючи тяжкий гастропарез.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Вплив на абсорбцію пероральних препаратів

Тирзепатид уповільнює спорожнення шлунка, що потенційно може впливати на швидкість та ступінь всмоктування супутніх пероральних лікарських засобів. Хоча у більшості випадків цей ефект не є клінічно значущим, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні Мунджаро з препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс (наприклад, варфарин, дигоксин), особливо на початку терапії та під час ескалації дози.

Пероральні контрацептиви

Уповільнення спорожнення шлунка може знизити пікові концентрації та загальну експозицію гормонів, що входять до складу пероральних контрацептивів, потенційно знижуючи їх ефективність. Рекомендується розглянути перехід на негормональний метод контрацепції (наприклад, внутрішньоматкові системи), або додати бар’єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив).

Ці додаткові заходи слід застосовувати протягом 4 тижнів після початку прийому Мунджаро та протягом 4 тижнів після кожного підвищення дози.

Побічні реакції

Найчастішими побічними реакціями, що спостерігалися під час лікування, є розлади з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема нудота, діарея, блювання та запор.

Ця інформація не є медичною консультацією. Всі дані, надані в цьому матеріалі, мають виключно інформаційний характер і не повинні використовуватися для самостійної діагностики, лікування або заміни професійної медичної допомоги.
Перед початком будь-якого лікування, а також при виникненні будь-яких симптомів захворювання, завжди консультуйтеся з кваліфікованим лікарем або іншим медичним фахівцем.
Всі продукти відправляються в термоконтейнері при оптимальній охолодженій температурі, щоб зберегти ефективність компонентів.